«Лірика маріупольських бомбосховищ» – ОКСАНА СТОМІНА, ЄВГЕН СОСНОВСЬКИЙ, ОЛЕГ УКРАЇНЦЕВ, ВЛАД П’ЯТІН, ОЛЕНА СУГАК, ІННА ЛАПІНА

«Лірика маріупольських бомбосховищ» — це не просто книга, а голос, який проривається крізь уламки війни, щоб розповісти про те, що не можна забути. Це збірка віршів, що народилася в самому серці Маріуполя, міста, яке стало символом стійкості та болю. Авторка — поетеса Оксана Стоміна, яка пережила окупацію та героїчний спротив свого рідного міста. Її вірші — це не просто слова, а відображення того, що відчуває душа, коли вона стикається з війною, втратами та надією.

До цієї збірки увійшли не лише вірші, а й світлини, які створюють повну картину пережитого. Фотографії Євгена Сосновського, Олега Украінцева, Влада П’ятіна, Олени Сугак та Інни Лапіної доповнюють поезію, надаючи їй ще більшої емоційної глибини. Це спільна робота митців, які через свої твори намагаються зберегти пам’ять про події, що змінили їхнє життя та життя цілої нації.

Книга вийшла у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» у 2025 році. Вона має 88 сторінок і оформлена у тверду палітурку з вибірковим лакуванням. Формат книги — 140х215 мм, що робить її зручною для читання та зберігання. Мова видання — українська, що додає особливого звучання кожному слову.

Ця книга — це не просто літературний твір, а документальний свідок тих подій, які відбувалися в Маріуполі. Вірші Оксани Стоміної називаються репортажними, бо вони передають атмосферу війни, її болі та надії. Багато з них присвячено подіям в оточеному місті, ще частина — це невідправлені віршовані листи до чоловіка, який пішов захищати Україну і потрапив у полон.

Поезія Стоміної — це не просто слова, це крик душі, який не можна ігнорувати. Вона відкриває перед читачем світ, де кожен день — це боротьба за життя, за гідність, за майбутнє. Її вірші — це не лише про втрати, а й про надію, про те, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло.

Ця книга буде цікава тим, хто хоче зрозуміти, що відчувають люди під час війни, як вони переживають втрати та знаходять сили для боротьби. Вона буде корисна тим, хто шукає правду про події, які відбувалися в Маріуполі, і хоче побачити їх через призму поезії та мистецтва.

⚠️ Увага: у книзі описуються реальні події, які можуть бути емоційно важкими для деяких читачів.

Що ховається за рядками книги «Лірика маріупольських бомбосховищ»

Початкові враження

«Лірика маріупольських бомбосховищ» — це не просто книга, а справжній літературний меморіал. Вона складається з поезій, написаних під час війни, коли Маріуполь став символом стійкості та болю. Вірші, створені в укриттях, передають атмосферу страху, надії та боротьби. Кожен рядок — це крик душі, спроба зберегти людяність у найтемніші часи.

Глибший погляд

У книзі відображено не лише переживання окремих людей, а й колективну пам'ять міста. Поезії написані різними авторами, серед яких Оксана Стоміна, Євген Сосновський, Олег Украінцев, Влад П'ятін, Олена Сугак та Інна Лапіна. Кожен з них приносить свій унікальний голос, але разом вони створюють єдину мелодію болю та надії. Їхні вірші — це не просто слова, а свідчення того, як війна проникає в серце кожної людини.

Приховані сенси

За простими словами ховаються глибокі символи. Бомбосховища стають не лише фізичним укриттям, а й метафорою для душі, що шукає захисту. Вірші пронизані образами темряви, світла, тіні — все це відображає внутрішній стан людей, які намагаються зберегти свою ідентичність у хаосі війни. Кожен образ несе в собі багатозначність, запрошуючи читача до глибшого осмислення.

Основні ідеї книги

Головна ідея книги — це незламність людського духу. Вона показує, як навіть у найстрашніші часи люди не втрачають здатності любити, сподіватися та мріяти. Поезії нагадують нам про важливість пам'яті, про те, як важливо зберігати свою культуру та ідентичність, навіть коли здається, що все втрачено. Ця книга — це не лише про Маріуполь, це про кожного з нас, про нашу спільну історію та боротьбу.

Вичерпний огляд понять книги «Лірика маріупольських бомбосховищ»

Персонажі

Головною фігурою збірки є Оксана Стоміна — поетеса та громадська діячка з Маріуполя. Її вірші відображають особисті переживання та спостереження під час облоги міста. Чоловік Оксани, Дмитро, пішов захищати Україну після 24 лютого 2022 року, а згодом потрапив у полон. Частина віршів є невідправленими листами до нього, що додає особистісного виміру до текстів.

Інші автори, чиї світлини увійшли до збірки, — Євген Сосновський, Олег Украінцев, Влад П'ятін, Олена Сугак та Інна Лапіна. Їхні фотографії доповнюють поезію, створюючи візуальний контекст для описаних подій.

Ключові терміни, предмети та артефакти

• Бомбосховища: Місця укриття від обстрілів, що стали символами виживання та надії для мешканців Маріуполя.

• Віршовані листи: Поетичні звернення Оксани до чоловіка, які не були відправлені, але зберігають емоційний заряд та глибину почуттів.

• Світлини: Фотографії, що документують реалії війни та життя в умовах облоги, доповнюючи поетичні тексти.

Сюжетні лінії

• Облога Маріуполя: Опис подій, що відбувалися під час блокади міста, зокрема труднощі, страждання та надія мешканців.

• Особисті переживання: Вірші, що відображають почуття Оксани щодо чоловіка, його відсутності та її внутрішній стан під час війни.

• Сила духу: Тема незламності та стійкості людей, які, незважаючи на обставини, продовжують боротися за своє життя та майбутнє.

Важливі елементи сюжету

• Поетичний стиль: Вірші Оксани Стоміної характеризуються щирістю, емоційністю та глибиною, що дозволяє читачу відчути атмосферу того часу.

• Візуальні матеріали: Світлини, що супроводжують тексти, надають додатковий контекст та посилюють емоційний вплив на читача.

• Невідправлені листи: Ці вірші створюють інтимний зв'язок між авторкою та її чоловіком, а також з читачем, розкриваючи глибину почуттів та переживань.

Збірка «Лірика маріупольських бомбосховищ» є потужним свідченням пережитого болю, втрат та надії. Вона поєднує поезію та фотографію, створюючи єдину картину життя під час війни. Це не лише художній твір, а й документальний запис подій, що залишаються в пам'яті поколінь.

Відчуття та думки після прочитання книги «Лірика маріупольських бомбосховищ»

Ця книга — не просто збірка віршів. Вона — голос болю, надії та незламної любові до рідного Маріуполя, який пережив страшні випробування. Оксана Стоміна, одна з авторок, сама була в самому серці подій: її чоловік пішов захищати Україну, а вона залишилася в оточеному місті, щоб свідомо стояти поруч із ним і з усіма, хто залишався. Вірші, які вона написала, — це не просто слова, це крик душі, це спроба передати те, що неможливо описати звичайною мовою.

Особливо вражає, що ці вірші — це не просто поезія, а своєрідні репортажі з місця подій. Вони передають атмосферу війни, страху, але й надії. І хоча Оксана Стоміна не була професійною поеткою, її слова пронизують до глибини душі. Вона говорить про те, що пережила, про те, що бачила, і це робить її вірші надзвичайно потужними.

Крім того, книга доповнена світлинами, які створюють повну картину пережитого. Фото Євгена Сосновського, Олега Украінцева, Влада П'ятіна, Олени Сугак та Інни Лапіної додають ще більше емоцій та глибини до текстів. Вони допомагають краще зрозуміти, що відбувалося в Маріуполі, і як люди переживали ці страшні часи.

Ця книга — це не просто літературний твір. Це свідчення, це пам'ять, це заклик не забувати. Вона нагадує нам про те, що навіть у найтемніші часи людяність, любов і надія можуть вистояти. І хоча ми не можемо повернути час назад, ми можемо пам'ятати і вшановувати тих, хто пережив ці події, і тих, хто віддав своє життя за нашу свободу.

Повна історія книги «Лірика маріупольських бомбосховищ»

Ця книга — це не просто збірка віршів, а справжній літопис пережитого. Оксана Стоміна, поетеса з Маріуполя, написала ці вірші під час блокади міста, переховуючись від обстрілів. Вона називає свої тексти репортажними, адже вони відображають реальні події, біль і надію людей, які залишалися в місті під час війни.

Крім того, книга містить невідправлені поетичні листи до чоловіка Оксани, Дмитра, який після 24 лютого 2022 року пішов на фронт та потрапив у полон. Ці листи — це особисті переживання, спогади та емоції, які авторка не могла висловити вголос.

Збірка стала частиною літопису воєнних подій, закарбувавши свідчення очевидців у художній формі. Вона викликала широкий резонанс серед читачів і літературних критиків, ставши важливим свідченням боротьби та стійкості маріупольців у найскладніші часи.