«Присутність відсутніх» – РОМАН ІВАНОВИЧ ІВАНИЧУК

исутність відсутніх Роман Іваничук")### «Присутність відсутніх»: книга, що залишає слід

«Присутність відсутніх» — це не просто роман, а цілий світ, у якому кожен герой — це не просто персонаж, а частина великої історії. Іваничук створює полотно, де кожен штрих має значення, де кожен погляд, кожне слово — це відлуння чогось більшого.

Головна ідея

У центрі роману — пошук сенсу, пошук себе серед безлічі життів, що перетинаються, але не завжди зустрічаються. Герої шукають відповіді на питання, які не мають простих відповідей. Вони намагаються зрозуміти, хто вони є, і що вони значать у цьому світі.

Структура роману

Роман побудований не за класичним принципом «від початку до кінця», а скоріше як мозаїка, де кожен фрагмент додає свою частину до загальної картини. Це дозволяє читачеві зануритися в атмосферу, відчути пульс кожного моменту, кожної події.

Атмосфера

Атмосфера роману — це поєднання реальності та внутрішнього світу героїв. Місця, де відбуваються події, не просто декорації, а активні учасники історії. Вони впливають на героїв, змінюють їх, і водночас відображають їхні внутрішні переживання.

Мова

Мова Іваничука — це ще один важливий елемент роману. Вона не просто передає думки героїв, а створює особливий ритм, надає тексту глибини. Кожне слово, кожна фраза має своє місце і значення.

Чому варто прочитати

Ця книга — для тих, хто шукає більше, ніж просто історію. Для тих, хто хоче відчути, зрозуміти, пережити. Вона залишає слід, змушує замислитися, але не дає готових відповідей. Вона відкриває двері, але пройти через них маєш сам.

⚠️ Якщо вирішиш читати книгу далі – будь уважний, там можуть бути спойлери! ⚠️

("Присутність відсутніх Роман Іваничук")### Що ховається за рядками книги «Присутність відсутніх»

«Присутність відсутніх» — це не просто книга, а своєрідний літературний портрет автора, написаний у формі есеїв, спогадів та роздумів. Роман Іваничук, відзначаючи свій 85-річний ювілей, створив твір, що поєднує особисті спогади з глибокими роздумами про історію, культуру та роль пам'яті у житті нації.

Спогади про рідну землю

Книга розпочинається з розділу «Присутність відсутнього (Діяріюш)», де автор згадує свою рідну Коломию та Львів. Ці міста не просто місця на карті, а живі образи, що формували його як митця. Через призму особистих спогадів Іваничук передає атмосферу часу та простору, в яких він виростав.

Вчитель і наставник

У розділі «У школі Івана Франка (Semper tiro)» автор звертається до постаті свого вчителя — Івана Франка. Це не просто згадка про видатного письменника, а глибоке осмислення його впливу на формування світогляду та творчості Іваничука. Франко постає як не лише вчитель, а й духовний наставник, чия мудрість і принципи стали основою для багатьох поколінь.

Історія в словах

«Погоня (Історичне оповідання)» — наступний розділ, де автор через художній образ передає важливі моменти з історії України. Це не просто розповідь про події, а спроба зрозуміти їхній глибинний зміст та вплив на національну свідомість.

Люди, що залишили слід

У розділі «Мій Львів — у людях (Екскурсія)» Іваничук розповідає про людей, які стали частиною його життя та творчості. Це не просто портрети особистостей, а глибокі роздуми про їхній вплив на його світогляд та мистецький шлях.

Пам'ять як четвертий вимір

Книга завершується розділом «Ходімо пішки до Стефаника (Есе)», де автор розмірковує про роль пам'яті у житті людини та нації. Він стверджує, що пам'ять — це четвертий вимір, що зберігає все важливе, що було і є. І лише той, хто боровся за свободу, заслуговує на те, щоб його пам'ятали.

Післямова: слово про Майстра

Завершує книгу «Ярослав Гарасим. Слово про Майстра», де автори розповідають про творчий шлях Іваничука, його внесок у літературу та культуру України. Це не просто біографія, а спроба осмислити його місце в українському літературному процесі.

«Присутність відсутніх» — це книга, що поєднує особисті спогади з глибокими роздумами про історію, культуру та роль пам'яті у житті нації. Вона відкриває перед читачем не лише образ автора, а й цілу епоху, що формувала його світогляд та творчість.

Присутність відсутніх Роман# Енциклопедія книги «Присутність відсутніх»

Загальна інформація

• Автор: Роман Іваничук
• Назва: «Присутність відсутніх»
• Видавництво: «Піраміда»
• Рік видання: 2014
• Кількість сторінок: 156
• Мова: українська
• Формат: тверда палітурка
• Серія: «Приватна колекція»
• ISBN: 978-966-441-348-7

Опис книги

«Присутність відсутніх» — це збірка есеїв, написаних Романом Іваничуком з нагоди його 85-річного ювілею. Книга є своєрідним підсумком творчого шляху автора, у якому він розмірковує про значущих постатей, важливі події та місця, що вплинули на його життя та творчість. Особливу увагу приділено темі пам'яті та значення боротьби за свободу.

Структура книги

Збірка складається з п'яти основних розділів:

1. «Присутність відсутнього» — роздуми про значення пам'яті та відсутніх особистостей у житті автора.
2. «Погоня» — історичне оповідання, яке відображає боротьбу за свободу.
3. «Мій Львів — у людях» — екскурсія вулицями Львова через призму спогадів та зустрічей.
4. «У школі Івана Франка» — роздуми про вплив Івана Франка на особистість та творчість автора.
5. «Ходімо пішки до Стефаника» — есе, присвячене постаті Василя Стефаника та його впливу на літературний процес.

Завершує книгу післямова Ярослава Гарасима, який ділиться своїми враженнями від творчості Романа Іваничука.

Основні теми та мотиви

• Пам'ять як вимір існування: Автор підкреслює важливість пам'яті про тих, хто боровся за свободу, зазначаючи, що лише вони заслуговують на місце в ній.
• Вплив великих постатей: Іван Франко та Василь Стефаник виступають як духовні наставники, чиї ідеї та творчість формували світогляд автора.
• Рідні міста: Коломия та Львів постають як важливі культурні та духовні осередки, що вплинули на формування особистості Іваничука.

Важливі цитати з книги

• «Кожна людина проходить через три виміри: народження, життя і смерть. Та є ще вимір четвертий — пам'ять.»
• «Заслуговує на пам'ять лише той, хто взяв участь у борні за свободу.»

Висновок

«Присутність відсутніх» — це глибокий літературний твір, у якому Роман Іваничук розмірковує про важливість пам'яті, вплив великих постатей на особистість та значення боротьби за свободу. Книга є не лише підсумком творчого шляху автора, а й важливим внеском у сучасну українську літературу.

('Присутність відсутніх Роман Іваничук')### Відчуття та думки після прочитання книги «Присутність відсутніх»

Спогади, які залишаються

«Присутність відсутніх» — це не просто книга, а цілий світ, сповнений глибоких роздумів про пам'ять, історію та людську гідність. Кожен розділ — це ніби окремий світ, де автор розмірковує про давню історію, близьких йому людей, свого вчителя Івана Франка, рідну Коломию і Львів, що формували його як митця. Це своєрідний підсумок творчого життя визнаного Майстра.

Емоції після прочитання

Після прочитання цієї книги я відчуваю глибоке хвилювання і вдячність. Вона змушує замислитися про те, як важливо зберігати пам'ять про тих, хто віддав своє життя за свободу і незалежність. Це не просто історія, це заклик до дії, до збереження нашої ідентичності та гідності.

Зміна ставлення

Ця книга змінила моє ставлення до теми пам'яті та історії. Вона показала, як важливо не забувати про минуле, про тих, хто боронив нашу землю, і про те, як їхні вчинки формують наше сьогодення. Тепер я більше ціную моменти, які здаються буденними, і розумію, що кожен з нас може залишити свій слід в історії.

«Присутність відсутніх» — це книга, яка залишає слід у серці, нагадуючи про важливість пам'яті, історії та людської гідності.

("Присутність відсутніх Роман Іваничук повна історія книги")⚠️ Увага! Далі будуть спойлери щодо сюжету книги.

Повна історія книги "Присутність відсутніх"

Ця книга Романа Іваничука — не роман у звичному розумінні, а збірка есеїв, спогадів і роздумів, що об'єднані темою пам'яті та відсутніх героїв. Автор розмірковує про тих, хто пішов із життя, але залишився в серцях і пам'яті людей.

Початок: роздуми про пам'ять

Іваничук починає з того, що кожна людина проходить через три виміри: народження, життя і смерть. Але є ще четвертий — пам'ять. І заслуговує на неї лише той, хто взяв участь у боротьбі за свободу, яка є найвищою метою кожного живущого на землі. Ці роздуми стають основою для подальших есеїв.

"Присутність відсутнього": діяріюш

У першому розділі автор пропонує своєрідний діяріюш — щоденник, у якому розповідає про свої спостереження, роздуми та враження. Це не просто записи подій, а глибокі роздуми про життя, смерть і пам'ять. Іваничук ділиться своїми переживаннями, що дозволяє читачеві заглибитися в його внутрішній світ.

"Погоня": історичне оповідання

У другому розділі автор звертається до історії, розповідаючи про події, що залишили слід у пам'яті народу. Це не просто оповідання про минуле, а спроба зрозуміти, як історія впливає на сучасність і як важливо пам'ятати про тих, хто віддав своє життя за свободу.

"Мій Львів — у людях": екскурсія

Третій розділ — це своєрідна екскурсія Львовом, але не через вулиці та будівлі, а через людей, які жили і творили в цьому місті. Іваничук розповідає про своїх знайомих, вчителів, друзів, які вплинули на його життя і творчість. Це розповідь про те, як місто формує людину.

"У школі Івана Франка": Semper tiro

У четвертому розділі автор згадує про свого вчителя Івана Франка, його вплив на молодь і науку. Це не просто спогади, а глибокий аналіз того, як особистість вчителя може змінити життя учня і вплинути на розвиток нації.

"Ходімо пішки до Стефаника": есе

П'ятий розділ — це есе, в якому Іваничук розмірковує про творчість Василя Стефаника, його вплив на українську літературу і культуру. Автор пропонує свій погляд на творчість Стефаника, аналізуючи його твори та їх значення для нації.

"Слово про Майстра": післямова

Завершує збірку післямова Ярослава Гарасима, який розповідає про Романа Іваничука як про Майстра слова, про його вплив на українську літературу і культуру. Це не просто оцінка творчості, а глибоке розуміння того, як важливо зберігати пам'ять про тих, хто творив історію.

"Присутність відсутніх" — це не просто книга, а спроба зберегти пам'ять про тих, хто пішов, але залишився в серцях і пам'яті людей. Іваничук нагадує нам, що пам'ять — це не просто спогади, а частина нашої ідентичності, нашого буття.