«Кінечні пісні» – ІРИНА ШУВАЛОВА

Кінечні пісні — це поетична збірка Ірини Шувалової, яка вийшла у 2024 році в межах серії «Поезія» від Видавництва Старого Лева. Книга складається з 208 сторінок і оформлена у твердій палітурці .

У своїй новій збірці поетеса досліджує теми втрат, розлуки та пошуку нового сенсу в умовах війни та відстані. Вірші Шувалової пронизані глибокими переживаннями, філософськими роздумами та тонким психологізмом. Вона майстерно використовує символи і метафори, що надають її поезії особливої виразності та емоційної сили. Її вірші пронизані меланхолією і трагічним світосприйняттям, яке відображає складність людської натури та внутрішніх конфліктів .

Шувалова звертається до теми втрати дому, минулої любові, потрібних слів, забутої пам’яті. Це голос жінки, яка зсередини своєї присутності, свого тіла знає, що віддавання є також здобуванням. Вибудовуючи свій втрачений дім, вона культивує пам’ять, лікує травми, садить сад, творить нову мову, проявляє сенс втраченого .

Поезія Шувалової — це поезія зовнішніх і внутрішніх ландшафтів, але насамперед — називання і вимірювання місткості слів. Вона повертає нас до першооснов природи: трави, води, пітьми, — і до засад нашого власного «я»: пауз між вдихом і видихом, згустків енергій, сили мовчазного споглядання і сили любові. Це поезія втраченого і знову вимріюваного дому — поезія, в яку увірвалася війна. Це історія, яка «спить і бачить сни», — і «немає жодної мови, в яку це можна вмістити». Але Шувалова винаходить цю мову .

Книга «Кінечні пісні» стане вірним супутником у подорожі крізь джунглі сьогодення, відкриваючи нові горизонти розуміння себе та світу навколо. Вона змушує задуматися над важливими питаннями буття, надає підтримку у важкі моменти та надихає на роздуми про життєві вибори та доленосні рішення.

⚠️ Увага, спойлери: У збірці «Кінечні пісні» Ірина Шувалова звертається до теми втрати дому, минулої любові, потрібних слів, забутої пам’яті. Вона вибудовує свій втрачений дім, культивує пам’ять, лікує травми, садить сад, творить нову мову, проявляє сенс втраченого. Це поезія втраченого і знову вимріюваного дому — поезія, в яку увірвалася війна.

Початкові враження

«Кінечні пісні» Ірини Шувалової — це поетична збірка, що розповідає про втрати та пошук нового сенсу в умовах війни. Вірші вражають глибиною емоцій і філософськими роздумами. Авторка майстерно використовує метафори та символи, створюючи образи, які залишають слід у серці читача.

Глибший погляд

Ця збірка — не лише про втрати, а й про надію. Вона показує, як після болю та розпачу може народитися новий початок. Шувалова вміло поєднує особисті переживання з універсальними темами, такими як любов, пам'ять і відродження. Її поезія — це спроба знайти нову мову для вираження того, що важко передати словами.

Приховані сенси

У віршах Шувалової можна помітити глибокі роздуми про природу мови та її межі. Вона досліджує, як слова можуть виявитися недостатніми для вираження глибини людських почуттів і досвіду. Це запитання про можливості і обмеження мови стає одним із центральних мотивів збірки.

Основні ідеї книги

«Кінечні пісні» — це книга про втрати, але також і про відновлення. Вона нагадує, що навіть після кінця щось нове може розпочатися. Шувалова показує, як через біль і розпач можна знайти шлях до нового розуміння себе і світу навколо. Це поезія, яка надихає на роздуми і дає надію на відродження.

Вичерпний огляд понять книги «Кінечні пісні» Ірини Шувалової

Персонажі

У збірці «Кінечні пісні» немає традиційних персонажів, як у прозі чи драмі. Тут немає конкретних героїв, але є голоси — голоси втрат, болю, надії та любові. Це голоси людей, які переживають війну, розлуку, біль від втрати дому та близьких. Вони не мають імен, але їхні почуття та переживання глибоко відчутні через поетичні образи та метафори.

Ключові терміни, предмети та артефакти

1. Втрати — центральна тема збірки. Втрата минулого, теперішнього, майбутнього та самого себе. Це не лише фізичні втрати, але й емоційні та духовні.

2. Мова — у книзі мова стає інструментом не лише для вираження думок, але й для переживання та осмислення втрат. Слова іноді «гарячі, гострі, хуткі», вони намагаються встигнути за подіями, що відбуваються просто зараз.

3. Любов — це не просто почуття, а глибока рана та найбільше надбання. Вона є сенсом того, що відбулося, і тим, що залишається після всіх втрат.

4. Сад — символ дому, корінців, належності. Однак у світі «Кінечних пісень» сад може бути тим, що виштовхує, море, яке забирає, дім, який не пізнає. Це образи, що відображають невкоріненість та пошук місця у світі.

5. Мовчання — після втрат настає мовчання, яке стає простором для нового світу і нової пісні. Це не просто тиша, а час для осмислення та відновлення.

Сюжетні лінії

У «Кінечних піснях» немає традиційного сюжету з початком, серединою та кінцем. Це поетичний потік думок та переживань, що об'єднані темою втрати та пошуку сенсу в умовах війни та розлуки. Кожен вірш — це окрема історія, окремий момент, що разом складає загальну картину болю, надії та відновлення.

Важливі елементи сюжету

• Втрати: Втрата дому, минулого, близьких, надії. Це основна тема, що пронизує всю збірку.

• Пошук сенсу: Після втрат виникає потреба знайти новий сенс, нову мову, нову пісню. Це процес відновлення та переосмислення.

• Любов: Вона є і раною, і силою, що допомагає пережити труднощі. Любов у цій збірці — це не лише почуття, але й глибокий внутрішній процес.

• Мовчання: Після всіх втрат настає мовчання, яке стає простором для нового початку. Це час для осмислення та відновлення.

Збірка «Кінечні пісні» — це поетичний відгук на втрати та пошук нового сенсу в умовах війни та розлуки. Через образи саду, мови, мовчання та любові авторка передає глибокі емоції та переживання, що виникають у часи змін та втрат.

Відчуття та думки після прочитання книги «Кінечні пісні»

Поезія Ірини Шувалової в «Кінечних піснях» — це не просто слова на папері. Це наче глибоке дихання, що проникає в саму душу. Вона говорить про втрати — не лише матеріальні, а й емоційні, духовні. Про час, який розривається війною, про відстань, що стає прірвою між людьми, про себе, яка не завжди вписується у цей новий, змінений світ.

У її віршах відчувається, як слова намагаються втекти від механічного використання, прагнучи до свободи, до справжнього вираження. Вони гарячі, гострі, іноді неслухняні, але завжди щирі. І це вражає.

Особливо вражає, як Шувалова через поезію говорить про любов. Вона не ідеалізує її, не намагається зробити красивою. Любов у її віршах — це біль, це мовчання, це відчуження. Вона обходить стороною, але все одно залишається. І це дуже правдиво.

Ця книга — не лише про втрати. Вона також про надію. Про те, що після мовчання, після кінця, може народитися новий початок. І хоча цей шлях нелегкий, він вартий того, щоб його пройти.

«Кінечні пісні» — це поезія, яка змушує задуматися, відчути, переосмислити. І, можливо, знайти в собі сили рухатися далі.

Повна історія книги «Кінечні пісні»

«Кінечні пісні» — це поетична збірка Ірини Шувалової, що вийшла у 2024 році. Вона складається з віршів, написаних протягом чотирьох років, включаючи період повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Ця книга є п'ятою поетичною збіркою авторки.

Про що книга

Збірка розглядає теми втрат: минулого, теперішнього, майбутнього та самого себе. Вірші Шувалової відображають пошматованість теперішнього війною та відстанню, а також неможливість вписатися в цю хистку систему координат. Водночас, «Кінечні пісні» — це книга надії, відкритих можливостей і чогось незвіданого попереду. Коли втрати відспівано, з мовчання, що настає після того, народжується простір для нового світу і нової пісні.

Структура збірки

Збірка складається з віршів, що поєднують зовнішні та внутрішні ландшафти. Шувалова повертає нас до першооснов природи: трави, води, пітьми, а також до засад нашого власного «я»: пауз між вдихом і видихом, згустків енергій, сили мовчазного споглядання і сили любові. Це поезія втраченого і знову вимріюваного дому — поезія, в яку увірвалася війна. Це історія, яка «спить і бачить сни», і «немає жодної мови, в яку це можна вмістити». Але Шувалова винаходить цю мову.

Відгуки про книгу

Сергій Жадан зазначає, що любов цієї книжки — як найглибша рана і найбільше надбання, як сенс того, що відбулося і склалося в слова. Слова цієї книжки зростаються, допомагаючи одне одному пояснити самих себе, свідчать про недостатність колишніх можливостей мови. Натомість уперта віра в ритм заспокоює й змушує долучитися до співання цих пісень кінця, пісень переходу.

Оксана Луцишина зазначає, що «Кінечні пісні» — це поезія зовнішніх і внутрішніх ландшафтів, але насамперед — називання і вимірювання місткості слів. Шувалова повертає нас до першооснов природи: трави, води, пітьми, і до засад нашого власного «я»: пауз між вдихом і видихом, згустків енергій, сили мовчазного споглядання і сили любові. Це поезія втраченого і знову вимріюваного дому — поезія, в яку увірвалася війна. Це історія, яка «спить і бачить сни», і «немає жодної мови, в яку це можна вмістити». Але Шувалова винаходить цю мову.

Віталій Чернецький порівнює цю книжку з лагідною, але великою і потужною морською хвилею: спочатку торкаєшся її радісно, потім вона вбирає тебе з головою і стає моторошно, а наприкінці виходиш із неї докорінно змінений. У сузір’ї сучасної української поезії, яка несе світові так багато нових свідчень, нових знань про те, як інтенсивно у ці надважкі часи переплетені між собою інтимно-особисте й геополітичне, Ірина Шувалова — одна з найяскравіших зірок.

Висновок

«Кінечні пісні» — це поетична збірка, що розглядає теми втрат, надії та відродження. Вірші Шувалової поєднують глибокі переживання, філософські роздуми та тонкий психологізм, що робить цю книгу важливою для розуміння сучасної української поезії.